Закон України «Про правотворчу діяльність» (Структура закону. Реєстр термінів та понять. Реалізація закону)

СТРУКТУРА ЗАКОНУ

Закон України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX

Цей Закон приймається з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет регулювання Закону

Стаття 2. Правотворча діяльність та її правові засади

Стаття 3. Принципи правотворчої діяльності

Стаття 4. Учасники правотворчої діяльності

Стаття 5. Правонаступництво у правотворчій діяльності

Стаття 6. Гарантії забезпечення права на доступ до інформації щодо правотворчої діяльності

Стаття 7. Дія цього Закону в умовах воєнного або надзвичайного стану

Розділ II. СИСТЕМА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ УКРАЇНИ

Стаття 8. Норма права, нормативно-правовий акт

Стаття 9. Законодавство України

Стаття 10. Закон

Стаття 11. Кодекс

Стаття 12. Первинний закон

Стаття 13. Закон про внесення змін

Стаття 14. Закон про міжнародний договір

Стаття 15. Закон про затвердження

Стаття 16. Закон про схвалення

Стаття 17. Підзаконний нормативно-правовий акт

Стаття 18. Модельний підзаконний нормативно-правовий акт

Стаття 19. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів

Розділ III. ПЛАНУВАННЯ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 20. Документи публічної політики

Стаття 21. Аналітичні документи публічної політики

Стаття 22. Прогнозні документи публічної політики

Стаття 23. Програмні документи публічної політики

Стаття 24. Засади планування правотворчої діяльності

Стаття 25. Особливості планування правотворчої діяльності з розроблення проектів законів

Стаття 26. Особливості планування правотворчої діяльності з розроблення проектів підзаконних нормативно-правових актів

Розділ IV. ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА

Стаття 27. Концепція проекту нормативно-правового акта

Стаття 28. Правотворча ініціатива

Стаття 29. Розроблення проекту нормативно-правового акта

Стаття 30. Оцінка впливу проекту нормативно-правового акта

Розділ V. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ТЕХНІКИ НОРМОПРОЕКТУВАННЯ

Стаття 31. Техніка нормопроектування

Стаття 32. Структура нормативно-правового акта

Стаття 33. Позначення структурних елементів нормативно-правового акта

Стаття 34. Вимоги до змісту нормативно-правового акта

Стаття 35. Мова та стиль нормативно-правового акта

Стаття 36. Реквізити нормативно-правового акта

Стаття 37. Назва нормативно-правового акта

Стаття 38. Преамбула нормативно-правового акта

Стаття 39. Перехідні положення нормативно-правового акта

Стаття 40. Прикінцеві положення нормативно-правового акта

Стаття 41. Додаток до нормативно-правового акта

Стаття 42. Внесення змін до нормативно-правового акта

Розділ VI. РОЗГЛЯД ТА ПРИЙНЯТТЯ (ВИДАННЯ) ПРОЕКТУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА

Стаття 43. Подання проекту нормативно-правового акта

Стаття 44. Експертиза проекту нормативно-правового акта

Стаття 45. Публічні консультації

Стаття 46. Порядок розгляду проекту і прийняття (видання) нормативно-правового акта

Стаття 47. Підписання прийнятого (виданого) нормативно-правового акта

Розділ VII. ДОВЕДЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА ДО ВІДОМА НАСЕЛЕННЯ ТА НАБРАННЯ НИМ ЧИННОСТІ

Стаття 48. Доведення нормативно-правових актів до відома населення

Стаття 49. Набрання чинності нормативно-правовим актом

Стаття 50. Зупинення дії нормативно-правового акта

Стаття 51. Оригінал нормативно-правового акта

Стаття 52. Консолідований текст нормативно-правового акта

Розділ VIII. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 53. Засади державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів

Стаття 54. Порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів

Розділ IX. ОБЛІК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ.
ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 55. Облік нормативно-правових актів

Стаття 56. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів

Розділ Х. ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА

Стаття 57. Дія нормативно-правового акта у часі

Стаття 58. Пряма дія нормативно-правового акта у часі

Стаття 59. Зворотна дія нормативно-правового акта у часі

Стаття 60. Припинення дії нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента

Стаття 61. Втрата чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом

Стаття 62. Скасування підзаконного нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента

Стаття 63. Дія нормативно-правового акта в просторі

Стаття 64. Дія нормативно-правового акта за колом суб’єктів

Розділ XI. ПРАВОВІ ПРОГАЛИНИ, ПОДОЛАННЯ ПРАВОВИХ КОЛІЗІЙ

Стаття 65. Усунення правових прогалин та їх подолання

Стаття 66. Подолання колізій норм права під час реалізації нормативно-правових актів

Розділ XII. ПРАВОВИЙ МОНІТОРИНГ

Стаття 67. Мета, суб’єкти, складові та строки правового моніторингу

Стаття 68. Етапи здійснення правового моніторингу

Стаття 69. Звіт про результати правового моніторингу нормативно-правового акта

Стаття 70. Особливості правового моніторингу нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів

Стаття 71. Особливості правового моніторингу за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики

Розділ XIII. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

РЕЄСТР ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Правотворча діяльність — це діяльність, що здійснюється суб’єктом правотворчої діяльності з метою: 1) планування розроблення та прийняття (видання) нормативно-правових актів; 2) розроблення проектів нормативно-правових актів; 3) прийняття (видання) нормативно-правових актів; 4) ведення обліку нормативно-правових актів; 5) здійснення правового моніторингу.
Суб’єктами правотворчої діяльності є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи та інші суб’єкти, наділені Конституцією України та (або) законом повноваженнями щодо прийняття (видання) нормативно-правових актів, а саме: 1) Український народ на всеукраїнському референдумі; 2) Верховна Рада України; 3) Президент України; 4) Кабінет Міністрів України; 5) міністерства; 6) інші органи державної влади та інші суб’єкти публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України (далі — інший державний орган); 7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства Автономної Республіки Крим; 8) голови місцевих державних адміністрацій та керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій; 9) територіальна громада на місцевому референдумі; 10) органи місцевого самоврядування.
Суб’єктом правотворчої ініціативи є орган державної влади, інший державний орган, його посадова особа, інший уповноважений суб’єкт, який відповідно до Конституції України та (або) закону чи прийнятого відповідно до них іншого нормативно-правового акта має право вносити на розгляд суб’єкта правотворчої діяльності проект нормативно-правового акта для його прийняття (видання) в порядку, встановленому законом.
Суб’єктами забезпечення правотворчої діяльності для цілей цього Закону є допоміжні органи суб’єктів правотворчої діяльності та особи, які виконують завдання наукового, юридичного, експертного, консультативного, технічного та інших видів забезпечення правотворчого процесу.
Заінтересованими особами для цілей цього Закону є фізичні та юридичні особи, на яких вплине прийняття (видання) відповідного нормативно-правового акта, а саме: 1) громадяни України; 2) іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України; 3) громадські об’єднання, професійні спілки та їх об’єднання, творчі спілки та їх об’єднання, благодійні і релігійні організації; 4) асоціації органів місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення; 5) непідприємницькі товариства, суб’єкти господарювання та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання, органи професійного самоврядування, саморегулівні організації; 6) інші особи, прав, свобод, інтересів чи обов’язків яких стосується відповідний нормативно-правовий акт.
Норма права — це загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, що регулює суспільні відносини, яке охороняється і забезпечується державою.
Нормативно-правовий акт — це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб’єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією Українита (або) законом порядку у письмовій формі (крім випадків, визначених частиною другою статті 47 цього Закону), який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію.
Законодавство України — це взаємопов’язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів.
Законодавство України включає: 1) Конституцію України — Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти: а) постанови Верховної Ради України, що містять норми права (далі — постанови Верховної Ради України); б) укази Президента України, що містять норми права (далі — укази Президента України); в) постанови Кабінету Міністрів України, що містять норми права (далі — постанови Кабінету Міністрів України); г) накази міністерств, що містять норми права (далі — накази міністерств); ґ) акти інших державних органів, що містять норми права (далі — нормативно-правові акти інших державних органів); д) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази міністерств Автономної Республіки Крим, що містять норми права (далі — нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим); е) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій (з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону), накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що містять норми права (далі — акти місцевих державних адміністрацій); є) акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права (далі — нормативно-правові акти місцевого самоврядування), з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону.
Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією Українита законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Закон приймається у формі: 1) кодексу України (далі — кодекс); 2) закону України (далі — первинний закон); 3) закону України про внесення змін до кодексу, первинного закону (далі — закон про внесення змін); 4) закону України про надання згоди Верховною Радою України на обов’язковість або денонсацію міжнародного договору України (далі — закон про міжнародний договір); 5) закону України про затвердження (далі — закон про затвердження): а) Регламенту Верховної Ради України; б) Державного бюджету України; в) загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; г) державних символів України; ґ) інших правових актів Верховної Ради України або норм права у визначених Конституцією України та (або) законом випадках; 6) схвалення чи затвердження нормативно-правових актів інших органів у визначених Конституцією України випадках (далі — закон про схвалення): а) указів Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; б) рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; в) Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї; г) інших визначених Конституцією України правових актів.
Кодекс — це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.
Первинний закон — це закон, що системно регулює окрему сферу суспільних відносин.
Закон про внесення змін — це закон, яким змінюється окремий структурний елемент кодексу або первинного закону.
Підзаконний нормативно-правовий акт — це акт, прийнятий (виданий) суб’єктом правотворчої діяльності на основі та на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію.
Модельний підзаконний нормативно-правовий акт — це нормативно-правовий акт, що визначає типові, стандартизовані форми нормативно-правових актів чи інших документів. Модельний підзаконний нормативно-правовий акт може оформлюватися як додаток до іншого нормативно-правового акта або затверджуватися підзаконним нормативно-правовим актом, визначеним пунктом 3 частини другої статті 9 цього Закону.
Юридична сила — це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб’єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Документи публічної політики в розумінні цього Закону — це документи, що готуються з метою ефективного формування, розроблення та оцінки державної (в тому числі державної регіональної) та місцевої політики, щоб вона досягала своїх цілей у найбільш ефективний та результативний спосіб.
Аналітичними документами публічної політики є: 1) зелена книга — аналітичний документ, що розробляється з метою визначення та детального опису проблеми, яка існує у суспільних відносинах та потребує вирішення, а також для надання можливості заінтересованим особам надати свої пропозиції щодо способів вирішення такої проблеми; 2) оцінка впливу — аналітичний документ, що розробляється з урахуванням зеленої книги та проведених публічних консультацій, в якому визначаються варіанти вирішення проблеми, що існує у суспільних відносинах, та оцінюється вплив кожного з варіантів на суспільство та (або) на окремі соціальні групи, сектори чи галузі, а також соціальні, правові, політичні, економічні, екологічні, адміністративні та (або) інші можливі наслідки; 3) біла книга — аналітичний документ, у якому на основі оцінки впливу та обраного оптимального варіанту вирішення проблеми, що існує у суспільних відносинах, визначається стратегія її вирішення шляхом розроблення відповідного законопроекту, викладаються його основні положення; 4) концепція проекту нормативно-правового акта ( стаття 27 цього Закону).
Прогнозні документи публічної політики розробляються з метою визначення перспективного правового регулювання суспільних відносин, підвищення ефективності планування правотворчої діяльності, уніфікації та систематизації законодавства України.
Наукова концепція розвитку законодавства України — це документ юридичного прогнозування рекомендаційного характеру, в якому на теоретико-емпіричній основі здійснюється системне прогнозування розвитку законодавства України, його окремих сфер, галузей та напрямів.
Програмні документи публічної політики — це документи програмно-цільового характеру, в яких відображаються пріоритетні напрями розвитку публічної політики, визначаються та обґрунтовуються стратегічні цілі публічної політики.
Концепція проекту нормативно-правового акта містить обраний підхід до регулювання суспільних відносин, мету і завдання правового регулювання, обґрунтування необхідності прийняття нормативно-правового акта, описує нові права і обов’язки учасників суспільних відносин (зміну прав і обов’язків учасників суспільних відносин), а також прогнозовані соціально-економічні та інші наслідки його реалізації.
Правотворчою ініціативою є подання проекту нормативно-правового акта на розгляд суб’єкта правотворчої діяльності. Суб’єкти подання, порядок та спосіб подання правотворчої ініціативи визначаються Конституцією України та (або) законом, а також прийнятим відповідно до них актом та (або) дорученням суб’єкта правотворчої діяльності, до компетенції якого належить прийняття (видання) відповідного нормативно-правового акта.
Техніка нормопроектування — це сукупність техніко-правових засобів, способів, прийомів та методів, за допомогою яких створюється проект нормативно-правового акта.
Преамбула — це вступна частина нормативно-правового акта, в якій можуть визначатися передумова прийняття нормативно-правового акта, роз’яснюватися мета і підстава його прийняття, визначатися основні завдання, на виконання яких спрямована його дія, інші важливі для суб’єкта правотворчості обставини, що впливають на прийняття цього нормативно-правового акта.
Публічні консультації щодо проекту нормативно-правового акта проводяться суб’єктом правотворчої діяльності та (або) іншим уповноваженим законом суб’єктом з метою реалізації принципів відкритості та прозорості правотворчої діяльності.
Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом правотворчої діяльності нормативно-правового акта підписується особою (особами), уповноваженою (уповноваженими) на це Конституцією України та (або) законом.
Нормативно-правовий акт набирає чинності у порядку та строк (термін), визначені Конституцією Українита (або) законом, але не раніше дня його опублікування, крім випадку, передбаченого частиною третьоюцієї статті.
Консолідований текст нормативно-правового акта є технічним інструментом ознайомлення з поточною чинною редакцією кожної норми права та (або) редакцією кожної норми права, чинність якої відтерміновано, у відповідному нормативно-правовому акті. Консолідований текст сукупно включає: 1) текст первинного нормативно-правового акта; 2) зміни до нормативно-правового акта та (або) інші дії, визначені частиною другою статті 46 цього Закону, внесені нормативно-правовими актами, що набрали чинності; 3) зміни до нормативно-правового акта та (або) інші дії, визначені частиною другою статті 46 цього Закону, внесені нормативно-правовими актами, що були опубліковані у встановленому цим Законом порядку, набрання чинності яких відтерміновано на визначений строк (термін) (за їх наявності).
Державна реєстрація підзаконного нормативно-правового акта полягає у проведенні його юридичної (правової) експертизи на предмет відповідності: Конституції та законам України; 2) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС); 3) практиці Європейського суду з прав людини; 4) правилам техніки нормопроектування.
Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів — державна інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, реєстрацію, облік та зберігання нормативно-правових актів.
Дія нормативно-правового акта у часі — це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
Пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності.
Зворотна дія нормативно-правового акта у часі — це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли до дня набрання ним чинності, правове регулювання яких змінюється таким нормативно-правовим актом.
Дія нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента припиняється внаслідок: 1) втрати ним або його окремим структурним елементом чинності; 2) закінчення строку (терміну) їх дії, у разі якщо такий строк (термін) визначено у відповідному нормативно-правовому акті; 3) скасування у випадках, визначених Конституцією України та (або) законом.
Нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо: 1) рішення про втрату чинності ним або його окремим структурним елементом було прийнято на всеукраїнському референдумі (для законів); 2) суб’єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність; 3) Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) (для законів, інших нормативно-правових актів Верховної Ради України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим); 4) судом прийнято рішення про визнання його або окремого його структурного елемента протиправним та нечинним (для підзаконних нормативно-правових актів); 5) в інших випадках, визначених законом
У випадках, передбачених Конституцією України та (або) законом, підзаконний нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент може бути скасований: 1) Президентом України — нормативно-правовий акт: а) Ради міністрів Автономної Республіки Крим; б) голови місцевої державної адміністрації; 2) Кабінетом Міністрів України — нормативно-правовий акт міністерства; 3) головою місцевої державної адміністрації вищого рівня — розпорядження голови місцевої державної адміністрації нижчого рівня; 4) іншим суб’єктом правотворчої діяльності — у випадках і порядку, визначених Конституцією України.
Дія нормативно-правового акта в просторі визначається відповідно до компетенції суб’єкта правотворчої діяльності і може поширюватися на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю (одиниці) або на певну її (їх) частину.
Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, які перебувають на території, на яку поширюється його дія, і яких він стосується, крім випадків, передбачених нормативно-правовим актом.
Правова прогалина — це повна або часткова відсутність норми права, що не забезпечує завершеність правового регулювання відповідних суспільних відносин.
Суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом: 1) аналогію закону — шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини; 2) аналогію права — шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.
Колізія норм права — це протиріччя або невідповідність між нормами права у нормативно-правових актах, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини.
Протиріччя між нормами права у нормативно-правових актах — це колізія норм права в нормативно-правових актах рівної юридичної сили.
Невідповідність між нормами права у нормативно-правових актах — це колізія норм права в нормативно-правових актах різної юридичної сили.
Правовий моніторинг — це систематична комплексна контрольна діяльність, спрямована на відстеження, аналіз та оцінку реалізації прийнятих нормативно-правових актів щодо: 1) уведення їх у дію в повному обсязі (набрання нормативно-правовими актами чинності, реалізації норм права, викладених у їх перехідних положеннях, прийняття (видання) підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію нормативно-правових актів, щодо яких проводиться правовий моніторинг); 2) досягнення запланованих цілей нормативно-правового регулювання, їх впливу на суспільство та (або) на окремі соціальні групи, сектори чи галузі, а також визначення соціальних, правових, політичних, економічних, екологічних, адміністративних та (або) інших можливих запланованих наслідків чи виявлення незапланованих наслідків.

Нормативно-правові акти, прийняті на виконання окремих положень

Закону України «Про правотворчу діяльність»

Закон України «Про лобіювання» від 23 лютого 2024 року № 3606-IX (частина шоста статті 4 Закону України «Про правотворчу діяльність»; підпункт 1 пункту 4 розділу XIV «Прикінцеві положення»);
Закон України «Про публічні консультації» від 20 червня 2024 року
№ 3841-IX (частина друга статті 45 Закону України “Про правотворчу діяльність”);
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку моніторингу наукових результатів у захищених дисертаціях на здобуття ступеня або наукового ступеня у сфері права» від 13 лютого 2024 року №152 (частина п’ята статті 22 Закону України “Про правотворчу діяльність”);
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, доступу до нього та користування ним» від 29 березня 2024 року № 359 (частина одинадцята статті 56 Закону України “Про правотворчу діяльність”);
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення правового моніторингу щодо підзаконних нормативно-правових актів» від 17 травня 2024 року №574 (абзац другий частини п’ятої статті 67 Закону України “Про правотворчу діяльність”);
Постанова Кабінету Міністрів України «Про функціонування Єдиного глосарія правових термінів» від 17 травня 2024 року №577 (частина п’ята статті 35 Закону України “Про правотворчу діяльність”);
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення правового моніторингу нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів» від 23 серпня 2024 року № 976 (частина п’ята статті 70 Закону України “Про правотворчу діяльність”);
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Стандарту шрифтового оформлення тексту нормативно-правового акта, що використовується під час його розміщення на веб-сайтах суб’єктів правотворчої діяльності» від 15 жовтня 2024 року № 1179 (підпункт “б” підпункту 1 пункту 4 розділу XIV “Прикінцеві положення” Закону України “Про правотворчу діяльність”).
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення юридичної (правової) експертизи підзаконних нормативно-правових актів, прийняття рішення про їх державну реєстрацію або про відмову в такій реєстрації, включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів” від 10 грудня 2024 року № 1537 (частина п’ята статті 54 Закону України “Про правотворчу діяльність”)