Слава Поколінню Переможців!

111У кожній родині є власні реліквії. Так, і в нашій родині є такі реліквії. У День Перемоги ми дістаємо з шафи бойові нагороди, запалюємо свічку і піднімаємо тост за «Покоління Переможців», за Воїнів, які так віддано любили рідну землю, дивилися кожен день смерті в очі та вірили у Перемогу над ворогом. І вони здобули Перемогу.

75 років в нашій родині зберігається одна з реліквій — Нагородний лист на орден «Вітчизняна війна 1 ступеня» нашого батька, діда, а сьогодні він був би прадідом, Богачова Віктора Степановича — Гвардії старшого лейтенанта під час війни, а після воєнний час — прокурора, Державного радника юстиції ІІІ класу, відважного, мужнього, чесного, благородного, з високим почуттям обов’язку людини, який жив, воював і працював на Славу Батьківщини і на благо народу.

 

«Наградной лист

Богачев Виктор Степанович

Гв. старший лейтенант, Пом. начальника штаба по оперативной работе 256 Гв. стрелкового полка 56 Гв. Смоленской дивизии.

… В период преследования противника Гв. старший лейтенант Богачев был послан для оказания помощи и контроля в 3 стрелковый батальон. Батальон, достигнув рубеж высоты 101.1., что Севернее кл. Маслово Опочелского района Калининской области, где встретился с противником.

Противник начал обходить батальон со всех сторон, командир 3 стр. батальона растерялся, управлением батальона не занимался, положение создавалось критическое, тов. Богачев взял в свои руки руководство батальоном и управлением боя, смелыми действиями и четкостью отдачи приказаний сумел разгромить численно превосходящие силы противника, в результате чего противник на поле боя оставил до 200 солдат и офицеров, разбито до 37 парных повозок, взяты трофеи.

Остатки мелких групп преследовались батальоном до окончательного их уничтожения.

За умелое руководство боем батальон в трудных лесных условиях и одержанную победу над врагом достоин правительственной награды орден «Отечественная война І степени».

30 июля 1944 года.» 

222 333

Вічний дзвін нашої пам’яті подяки «Поколінню Переможців»

 

 

Обговорюючи питання законопроектування з одним із досвідчених законопроектувальників Канади королівським радником Робертом Бержероном я почула від нього таку притчу:

У середньовічному Парижі перехожий бачить на спорудженні великої будівлі трьох чоловіків, кожен з яких молотком та різцем обробляє кам’яну глибу.

Він звертається до першого:

«Шановний, що Ви робите», – і чує відповідь:
«Обточую камінь».Він запитує у другого та отримує відповідь:
«Я будую споруду».
А третій у відповідь мовить: «Я будую собор».

Екстраполюючи філософію цієї притчі на процес створення закону, можна стверджувати, що метою законопроектування є не тільки підготовка норми, тексту закону, а й побудова та удо­сконалення взаємопов’язаної системи законодавства, тобто “будування собору”.

І тому створення законодавства високої якості, яке втілює гуманістичні цінності та ідеали, визнані суспільством, є надзвичайно важливим завданням національного законопроектування.

Законодавство завжди було, є і буде надбанням культурно-історичної спадщини, що відображає тра­диції суспільства, історію його розвитку та формує майбутнє держави.

 

Олена Богачова,
доктор юридичних наук,
 
заслужений юрист України

 

 

Новини

Якщо ми хочемо домогтися поваги до закону, ми спочатку повинні створити закон гідний поваги. 
(Луіс Дембіц Брайдейс)

Закон – розум держави.

(Оноре де Бальзак)