Вельмишановні друзі, колеги!

Для нас велика честь представити Вам Центр законопроектних студій, який допоможе здійснити подорож до “Країни законопроектування”. Ми хотіли б говорити з Вами, як Ваші колеги – вчені, юристи, громадяни.

Для нас важливі і близькі є слова видатного вченого Джуліуса Роберта Оппенгеймера: “Не можна і неможливо бути вченим, якщо не вважати вищою цінністю можливість ділитися своїми знаннями з кожним, кого вони зацікавлять”.

 

Засновники Центру законопроектних студій

Олена Богачова, Сергій Богачов та Айше Мусаєва

 

Богачова ОленаБогачова Олена Вікторівна — член правління Центру законопроектних студій, науковий керівник програми «Прикладне нормотворення».

Доктор юридичних наук, Заслужений юрист України, відмінник освіти України. 

Народилась в родині відомого юриста Богачова Віктора Степановича, державного радника юстиції III класу, який більше сорока років пропрацював в органах прокуратури, нагороджений багатьма державними нагородами.

Богачов Віктор Степанович вперше в Україні в 60-х роках 20-го століття ініціював та запровадив методичне забезпечення одного з пріоритетних напрямків діяльності прокуратури – підтримка державного обвинувачення в суді – це серія науково-практичних конференцій, методичних семінарів та видання методичних збірників промов державних обвинувачів.

У 1977 р. Олена Вікторівна закінчила Харківський юридичний інститут (сьогодні – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Свою професійну діяльність розпочала слідчим, помічником прокурора Печерського району м. Києва, а згодом – помічником прокурора м. Києва по надзору за виконанням законів про неповнолітніх. Напрацьований позитивний досвід по боротьбі зі злочинністю серед неповнолітніх було розповсюджено не тільки в межах м. Києві, а й поширено на територію Радянського Союзу.

У 1986 році О.В. Богачова була призначена заступником начальника управління юстиції м. Києва та очолила напрямок правової освіти та правової роботи. Отриманий позитивний досвід було розповсюджено Міністерством юстиції України на території УРСР.

У 1991 році вперше в країні ініціювала систематизацію термінів і понять, що містяться у чинному законодавстві. За результатами цієї роботи був виданий Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України.

Працюючи на посаді директора Центру право­вої реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України (1995 – 2002 р.р.) О.В. Богачова стала засновником та організатором системи фахової підготовки нормопроектуваль­ників центральних органів виконавчої влади України (Української школи нормопроектувальників), ініціювала створення Центру суддівських студій при Міністерстві юстиції України.

О.В. Богачова здійснювала керівництво й була учасником робочих груп по підготовці понад 20 законів та інших нормативно-правових актів, зокрема проектів «Концепції захи­сту прав та основних свобод людини», «Концепції правової реформи в Україні», «Концепції боротьби з корупцією в Україні», а також Кодексу основних правил поведінки державного службовця, законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», «Про нормативно-правові акти» тощо.

О.В. Богачова є ініціатором розробки та співавтором перших в державі Методичних рекомендацій щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, Методичних рекоменда­цій щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки тощо.

Указом Президента України № 826/98 від 31 липня 1998 року О.В. Богачова була включена до складу редакційної колегії з видан­ня збірників актів законодавства України.

У 2001 р. за ініціативою О.В. Богачової підготовлено перше в країні Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з нормотворчої діяльності в серії “Бібліотека Української школи нормопроектувальників”.

Для створення Української школи законотворчості у 2002 р. була запрошена на роботу в  Інститут законодавства Верховної Ради України, де очолила відділ теорії та практики зако­нотворчої діяльності, ставши співзасновником та директором першої в державах пострадянського простору навчально-методичної структури з підвищення кваліфікації учасників законотворчого процесу – Української школи законотворчості Інституту зако­нодавства Верховної Ради України. За результатами багаторіч­ної діяльності Школа отримала позитивну оцінку Секретаріату Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) та інших міжнародних інституцій.

З метою підвищення ефективності законотворчої діяльності ініціювала підготовку та є співавтором видань серії: «Бібліотека Української школи законотворчості» та «Енциклопедія законотворчості», виступає співавтором на­укових видань: «Нормотворчість органів місцевого самоврядування»;  «Законодавча діяльність в Україні: стан, пріо­ритети, шляхи вдосконалення»; «Законотворчий процес в Україні»; «Законотворчий процес зарубіжних країн»; «Законотворчість. Словник термінів і понять з міжна­родного та європейського права»; «Законотворча діяльність: словник термінів і понять»; «Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України» тощо.

У 2011 році ініціювала вперше в країні, ставши співавтором та співредактором, видання, які рекомендовані Міністерством освіти і науки України як навчальні посібники для вищих на­вчальних закладів України: «Курс лекцій з питань законотвор­чості»; «Законотворчість і законознавство: хрестоматія»; «Законознавство»; монографії: «Законопроектування: сучасні реалії та тенденції розвитку»; «Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення»; «Законопроектування»; одноособові монографії: «Нариси із законотворення» (Видання присвячене батькам: Богачову В.С. і Богачовій Г.Г.); «Законотворення: теоретико-прикладні аспекти».

Як експерт Ради Європи та член Європейської асоціації за­конодавства О.В. Богачова неодноразово представляла Україну на міжнародних конференціях та семінарах з питань забезпечення національного правового розвитку, очолювала міжнародні проекти з української сторони з питань законотворчості та нормотворчості з ОБСЄ, Канадою, Великою Британією, Швейцарією, США, Німеччиною та ін.

О.В. Богачова входила до складу Громадської колегії при Державній судовій адміністрації України, була членом Колегії Державної судової адміністрації.

Має державні свідоцтва про реє­страцію авторського права на твори з питань законотворчості.

Пройшла навчання у Академії розвитку міжнародного права при Міністерстві юстиції США; Інституті пра­вових досліджень Лондонського університету, де отримала сертифікат викладача з нормо проектування; MIB школі менеджменту за сприяння Секретаріату Венеціанської Комісії.

Нагороджена грамотою Верховної Ради України (2004 р.). Має подяки від органів прокуратури та юстиції, Державної судової адміністрації тощо.

З 2014 р. є ініціатором створення Центру законопроектних студій.

 

 

3

Богачов Сергій Валерійовичкерівник Центру законопроектних студій.

Закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого (1996 р.) та Харківський регіональний інститут державного управління при Президентові України (2011 р.), кандидат юридичних наук (дисертаційна робота на тему: «Теоретико-правові засади правової освіти в Україні», 2010 р.), старший науковий співробітник. Стаж державної служби понад 24 років. Має третій ранг державного службовця.

Нагороджений подякою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою Міністерства юстиції України, відзнакою Міністерства юстиції України – нагрудний знак «За заслуги», відзнакою Міністерства юстиції України «Почесний знак Міністерства юстиції України».

Приймав участь у розробці Закону України «Про Рахункову палату», Указів Президента України «Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998 — 2005 роки», «Про Національну юридичну бібліотеку»,  Постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», «Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні», а також проектів Законів України «Про Міністерство юстиції України», «Про нормативно-правові акти» тощо. 

Ініціював та приймав участь у розробленні Указу Президента «Про Національну програму правової освіти населення», постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про Програму правової освіти населення України», «Деякі питання підвищення кваліфікації працівників юридичних служб центральних органів виконавчої влади». Є організатором постійно-діючого навчання для працівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також ініціатором та розробником відповідної навчальної програми.

Автор більше 30 наукових статей та низки наукових праць, зокрема, монографії „Теоретико-правові засади правової освіти населення в Україні”, співавтор монографій „Законопроектування”, «Законопроектування: сучасні реалії та тенденції розвитку», учбових посібників „Курс лекцій з питань законотворчості” та „Законознавство”, Словника термінів і понять з міжнародного та європейського права, а також проведення науково-прикладних досліджень з питань місцевого самоврядування.

Є ініціатором і співавтором видання „Парламентаризм: реєстр термінів і понять”, а також наукової концепції реєстру понятійно-категоріального апарату з питань парламентаризму та законотворчості, метою якого є створення вперше в Україні інформаційного та методичного підґрунтя для наукового дослідження термінів і понять у зазначених сферах.

Також вперше в Україні у 2012 році з метою апробації результатів наукових досліджень, їх використання у законопроектуванні та забезпеченні ефективності законодавства запропоновано створення та ведення електронного реєстру (електронна база) реферативних оглядів національного законодавства. Запровадження єдиної автоматизованої системи збирання та  систематизації наукових досліджень з питань розвитку суспільних відносин за певною класифікацією і зручним пошуком, на принципах доступності, гласності та відкритості відповідної інформації для всіх суб’єктів законопроектування є важливим кроком у напрямку системного удосконалення національного законодавства.

У 2017 році вперше в країні розробив науково-прикладні пропозиції щодо удосконалення діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.

Державну службу розпочав у 1992 році на посаді консультанта I категорії управління юстиції Київської обласної державної адміністрації. З 1993 року по 2004 рік обіймав посади консультанта I категорії, провідного консультанта, головного консультанта, заступника начальника Управління, заступника директора Департаменту Міністерства юстиції України. Напрями діяльності на згаданих посадах в Міністерстві юстиції: кадровий менеджмент, систематизація законодавства, єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, правова освіта, координація діяльності юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних підприємств та організацій. 

З 2005 року по 2010 рік працював на посаді начальника Управління координації правової роботи та правової освіти Міністерства юстиції України.

Ініціював створення сектору розвитку парламентаризму Інституту законодавства Верховної Ради України та у 2011 році очолив цей напрям діяльності, зокрема, займався експертизою законопроектів. У 2013 році призначений на посаду керівника науково-організаційного відділу Інституту законодавства, на якій відповідав за організацію роботи з реалізації державної антикорупційної політики, кадрову роботу, фінансово-адміністративне забезпечення діяльності Інституту.

У 2014 році,  за процедурою конкурсного відбору, призначений на посаду заступника директора департаменту з питань бюджетної політики Рахункової палати. З квітня 2016 року по жовтень 2017 року — заступник керівника апарата Національного агентства з питань запобігання корупції.

З листопада 2017 року займається питаннями гуманітарної політики, а також  з лютого 2018 року — адвокатською практикою.

 

 

pfoto1Мусаєва Айше Кязімівна, кандидат економічних наук, головний науковий консультант Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України

У 2008 році отримала диплом бакалавра з відзнакою Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» (РВНЗ «КІПУ»). У 2008-2009 рр. навчалася у магістратурі РВНЗ «КІПУ», спеціальність «Облік та аудит» (диплом магістра з відзнакою). З 2009 р. по 2011 р. навчалася у денній аспірантурі у РВНЗ «КІПУ» за спеціальністю «Економіка та управління національним господарством». У 2011 році в Інституті законодавства Верховної Ради України успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Формування та ефективне функціонування інфраструктури ринку землі». З 2008 року працювала економістом, бухгалтером-аналітиком, фінансистом на підприємствах  АР Крим. З 2010 р. по 2012 р. — помічник Голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (стажування), м. Київ. 2012- 2013 рр. — викладач кафедри обліку та аудиту Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет», м. Сімферополь. З 2013 р. по 2018 р. головний консультант Інституту законодавства Верховної Ради України, м. Київ. З лютого 2018 р. — головний науковий консультант Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, м. Київ.

Лауреат премії Автономної Республіки Крим ім. І.Гаспрінського Верховної Ради Автономної Республіки Крим — 2006 р., 2007 р., 2008 р.  Учасник Програми парламентського стажування (Програма сприяння Парламенту ІІ Університету штату Огайо, Програма розвитку законотворчої політики) USAID 2010-2011 рр.  У 2010-2011 рр. – успішно закінчила курс лекцій «Основи аналізу державної політики» Інституту аналізу політики та стратегій; 2013-2014 рр. — прослухала курс «Законотворча діяльність» в Український школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України. Автор більше ніж 40 статей у фахових виданнях з економіки, зоконотворення, державного управління та тез доповідей на міжнародних, всеукраїнських конференціях.

 

 

Фото_Недюха М.П.

   Недюха Микола Петрович — член правління Центру законопроектних студій

 Керівник програм:  «Правова ідеологія відкритого суспільства» та «Правове забезпечення діяльності об’єднаних територіальних громад» Центру законопроектних студій

   Відомий вчений у галузі соціальної філософії та теорії права. Доктор філософських наук (1996), доктор юридичних наук (2017), професор (2002). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Професор кафедри конституційного та міжнародного права Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (2017).

Обіймав посади завідувача кафедри філософії та соціології Ніжинського державного педагогічного університету імені М.В. Гоголя; професора кафедри соціології Київського національного університету культури і мистецтв та кафедри галузевої соціології факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; завідувача відділу Науково-дослідного центру з проблем оподаткування та кафедри філософії і соціології Університету державної фіскальної служби України; завідувача сектору методології Інституту законодавства Верховної Ради України; завідувача кафедри, професора кафедри історії та теорії держави і права Інституту права МАУП; завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Академії муніципального управління.

Основні напрями наукових досліджень пов’язані з вивченням політико-правових проблем теорії права та держави, політичної та правової ідеології, державотворення в Україні, українознавства, проблематики соціальних змін та модернізації українського суспільства. Наразі досліджує питання конституційної ідеології французького суспільства, правового забезпечення діяльності місцевого самоврядування,  а також читає курс права місцевого самоврядування.  Автор/співавтор понад 475 наукових та навчально-методичних праць, зокрема 20 монографій та 7 навчальних посібників.

У галузі теорії права, політичної та правової ідеології створив власну наукову школу, підготував 7 кандидатів та 2 докторів наук. Автор-розробник теорії законотворчого процесу, а також його активний учасник:  підготовлено науково-експертні висновки до більше ніж 120 законопроектів (з питань освіти, науки, культури та духовності, фізкультури і спорту, соціальної політики та праці,  законності та правопорядку, місцевого самоврядування, податкової політики тощо), проектів Рекомендацій парламентських слухань, аналітичних записок тощо, які надіслано до відповідних уповноважених органів.

Нагороди: Почесна грамота Верховної Ради України (2013), “20 років незалежності України” (2011), Подяка Прем’єр-Міністра України (1998), Почесні відзнаки Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України „За наукові досягнення” (2008), „Петро Могила” (2006), медаль “2000-ліття Різдва Христового” (2004), Нагорода Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки Академії наук вищої школи України (2017), медаль “25 років Академії наук вищої школи України” (2017) та ін.

 

 

Artykutsa-N.-V.

Артикуца Наталія Володимирівна

Керівник програми «Науково-лінгвістичного забезпечення нормопроектування» Центру законопроектних студій

Учений-юрлінгвіст, відомий в Україні та за її межами як провідний фахівець у галузі правничої мови, термінології, стилістики. Автор понад 180 наукових, науково-методичних та навчально-методичних праць. Першою в Україні розробила і запровадила в систему вищої юридичної освіти цілісну систему фахово орієнтованих мовних дисциплін для правників («Юридична термінологія», «Мова права», «Правнича лінгвістика»). Брала участь у підготовці нормопроектувальників в Український школі нормопроектувальників Центру правової реформи і законопроектних робіт Міністерства юстиції України та Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України. Кандидат філологічних наук, доцент.  Довгий час працювала доцентом кафедри міжнародного права Національного університету «Києво-Могилянська академія» та була науковим керівником Центру інноваційних методик правничої освіти. 

 Дослідницькі проекти: 2014 — викладач гостьового авторського курсу «Українська правнича термінологія в європейському контексті» (Університет імені Я. Масарика, Відділення славістики  Філософського факультету, Брно), 2012-2013 — керівник наукового проекту «Мовно-термінологічні проблеми сучасного законодавства» (Міжнародний фонд «Відродження КМА»), 2009-2011 — керівник наукового проекту «Українська правнича термінологія в європейському контексті» (Міжнародний фонд «Відродження КМА»), 2009 — викладач гостьових авторських курсів в університетах Чеської Республіки (Університет імені Я. Масарика, Відділення славістики  Філософського факультету, Брно) та Карловому університеті (Славістичні студії, Прага); навчання судових перекладачів на українсько-чеському термінологічному семінарі Асоціації перекладачів Чеської Республіки (Брно), 2007 і донині – викладач Української школи законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України; член авторського колективу з написання підручників і навчальних посібників для українських законопроектувальників, 2005-2010 — викладач Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України, Центру підвищення кваліфікації та перепідготовки юридичних кадрів Міністерства юстиції України; 2004-2006 — керівник наукового проекту «Розробка й удосконалення інноваційних методик підготовки спеціалістів і магістрів права» / Центр інноваційних методик правничої освіти НаУКМА (Замовник проекту: Міністерство фінансів України); 2004-2005 — викладач Школи нормопроектувальників Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України; 2005 — розробник методичних рекомендацій щодо мови, термінології і стилю тексту законопроектів / Міністерство юстиції України; Центр правової реформи і законопроектних робіт; Інститут законодавства Верховної Ради України; 2001-2003 — керівник наукового проекту «Правнича лінгвістика» / Центр систем правової інформації НаУКМА; 1999-2000 — викладач на курсах підготовки помічників Секретаріату Верховної Ради України; науковий співробітник Центру систем правової інформації НаУКМА.

 Основна тема  наукових досліджень: мова права і юридична термінологія (теоретичні, прикладні та дидактичні аспекти), лінгвістичні експертизи правових текстів.

 Сфера наукових інтересів: правотворчість, юридична техніка, юридична лінгвістика, мова права, термінологія права, історія права, стилістика, лексикографія, інноваційні методи викладання, риторика.